засвоєння навичок хорового та вокального співу у дошкільників

Хоровий спів – один з найулюбленіших видів музичної діяльності дітей, сприяє розвиткові музичних здібностей, голосу дитини, мислення, мовлення. Хоровий спів, викликаючи у молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні почуття. Учитель повинен особливу увагу приділити початковому етапові становлення співацької інтонації в дітей. У статті подані види вокально-хорових вправ, що є ефективним засобом формування співацьких навичок.. Стаття на урок Музика скачати

На этапе формирования вокально-хоровых навыков в работу включаются одновременно почти все элементы вокально-хоровой техники, а в последующие периоды они углубляются. Их последовательность и постепенность выглядит следующим образом. Вокально-хоровые навыки: дыхание. звукообразование.

Светлана горбунова Развитие певческих навыков дошкольников. Вокально-хоровая работа. Вокально-хоровая работа для развития певческих навыков дошкольникoв. Вначале занятия напоминаем детям как нужно сидеть во время занятия пением. Певческая установка – это правильное положение корпуса при пении, от которого в большой степени зависит качество звука и дыхания. При обучении детей пению надо следить за тем, как дети сидят, стоят, держат голову, корпус, как открывают рот. Упражнения для формирования правильной певческой установки: «Сидит дед» М. Картушиной; «Ветер», «Медведь».

Заняття співом є важливою складовою гармонійного розвитку дошкільника. Виховання слуху і голосу дитини надає позитивний вплив на формування мови, а мова, як відомо, є матеріальною основою мислення. Спів допомагає вирішити деякі проблеми звуковимови. Системна робота дозволяє врахувати фізіологічні та вокальні особливості кожної дитини, тому пріоритетним у роботі вважаю індивідуально-диференційований підхід до здібностей кожної дитини. Метою моєї роботи стало оволодіння дітьми дошкільного віку співочими навичками. 6. «Ля» - засвоєння навичок хорового співу; 7. «Сі» - розвиток дитячого пісенного творчості.

Артикуляція, дикція.У вихованні навичок красивого і виразного співу особлива роль належить артикуляції та дикції. До артикуляційного апарата належать: рот, губи, зуби, язик, тверде і м'яке піднебіння. Найпоширеніші дефекти артикуляції — млявість губ, язика, м'язів, які рухають нижню щелепу. У деяких дітей щелепа буває надто напружена під час співу, що заважає формуванню якісного вокального звука. Недостатня увага дитини до чіткої вимови слів, наявність артикуляційних дефектів призводять до порушення дикції. Основою дикції є правильне співвідношення голосних і приголосних звуків під ч

Вокально-хорові вправи можна поділити на: а) вправи, які полегшують розучування пісні; б) вправи для розспівування хору. Вправи проводяться на кожному занятті перед початком роботи над творами. Засвоєння інтервальних співзвуч дає широкі можливості для подальшого удосконалення гармонічного слуху. В основі триголосого хорового співу лежить тоніка, субдомінанта і домінанта, що є основним каркасом, на якому слід будувати початкове навчання гармонічного триголосого співу. Такі і інші вправи готують учнів до гармонічного ансамблевого співу, та дають знання про гармонічні функції.

Величезну роль у навчанні співу грають навички сприйняття музики. Тому в першу чергу на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чуйність на музику. Через активне спів у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності. У процесі співу діти навчаються музичному мови, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні і ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник просто пізнає мову музичної мови, він починає свідомо активно ним користуватися у своїй виконавській діяльності.

Спів - основне засіб музичного виховання. Воно найближче і доступний дітям. Діти люблять співати. Виконуючи пісні, вони глибше сприймають музику, активно висловлюють свої переживання і почуття. Засвоюючи вправи, діти навчаються правильно відтворювати в співі різноманітні види мелодичного руху, і найхарактерніші інтонаційні обертів, які в пісенному репертуарі для дітей даного віку. І це своєю чергою надалі полегшить засвоєння дітьми складніших пісень. Розвиток вокально-хорових навичок, вправи в розвитку слуху і це, співочі імпровізації сприяють становленню різнобічної співочої діяльності. 4. Вибір і розучування пісень. Вибір пісень.

Значення хорового співу різноманітне. Він сприяє розвиткові не лише музичних здібностей і голосу дитини, а й мислення, мовлення, розширенню словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні почуття. Значення хорового співу різноманітне. Він сприяє розвиткові не лише музичних здібностей і голосу дитини, а й мислення, мовлення, розширенню словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні почуття. Проблеми вокального виховання дітей розглядали Т. Овчинникова, Н. Орлова, С. Гладка, А. Менабені, Г. Стулова, Ю. Юцевич та інші.

Хоровий спів.Виховання вокально-хорових навичок. Методика вивчення пісні. Особливості дитячого голосу, його охорона. Розвиток навичок багатоголосся і співу без супроводу. Організація вокально-хорової роботи в класі, її роль в музичному виховання школярів. Педагогічний пісенний репертуар – важливий чинник музичного виховання. Розвиток вокально-хорових навичок у процесі навчання співу. Неточне інтонування у деяких учнів і причини цього явища. Методи роботи над цим недоліком. Методика розучування пісні на уроці музики.

У « Курсе хорового співу» викладено методика викладання співу по цифирной нотації для вчителів. Цей підручник витримав шість видань і він однією з основних у народних школах Росії. Він пропонував як методичного прийому у перших класах школи перебігу 1,5 – 2 місяців запровадити заняття з слуху - у розвиток досвіду слухового сприйняття. Використовувався метод слухових порівнянь: акорди, схожі на дзвін, а що тягнуться звуки - річку. Також Смоленський проводив позакласну хорову роботу, яка спрямовувалася виховання слуху і ансамблю, реакцію на жести диригента, ставила виховні завдання.

Вокально-хоровий спів має багато переваг перед іншими видами музичної діяльності школярів. Передусім, він доступний для кожної дитини, яка має від природи голосові і слухові дані, а це вже достатня і необхідна умова для музичного виховання засобами співу. Робота із шкільним хором здійснюється, як правило, у позаурочний час, у спеціально пристосованому приміщенні. Мета хорового співу в школі – сприяти творчій самореалізації школярів за допомогою хорового виконання; його

Проблема прищеплення вокальних хорових навичок в ці роки або зовсім незачіпалася або розглядалася суперечливо, непослідовно. З 1930 по 1941 року починається систематична робота надудосконаленням методів співочого навчання, заснованих на регулярнихспостереженнях за вокальним розвитком дітей. Докладно про це пишуть у своїхроботах Н. Л. Грозденская і В. Т. Соколов. Подібно Д. Б. Кабалевського, вона створює свою програму, в якійвелика увага приділяється розвитку навичок хорового співу у школярів. У наш час проблемі формування вокально-хорових навичок у молодшихшколярів приділяється досить велика увага.

Вокально-хорова робота передбачає оволодіння як вокальними, так і хоровими навичками. Під навичками ми маємо на увазі доведені до автоматизму багаторазові повторення певних дій без усвідомленого контролю. До вокальних навичок належать: співацька постава, дихання, звукоутворення, звуковедення, дикція. Навички строю й ансамблю, а також навички співу за диригентськими жестами вчителя вважаються хоровими навичками. Слушно зазначити, що формування вокально-хорових навичок відбувається в комплексі. Це зумовлено тим, що в процесі співу бере участь увесь організм дитини й насамперед центральна нервова

Тема работы: Методика вокально-хорового виховання по предмету Музыка. Размер: 395.62 КБ. Содержит 50740 знаков, 1 таблица и 6 изображений. . Хоровий спів є дієвим засобом виховання дітей. Він об'єднує їх у єдиний дружний колектив, організовує і дисциплінує, а головне – розвиває музикальність дітей, пам'ять, мислення, мовлення, сприйняття та інші психічні процеси. Рівень і якість розвитку музичних здібностей повністю залежить від застосування дієвих методів навчання. Виховання вокальних навичок повинно відбуватися в комплексі. Наприклад, працюючи над дикцією, потрібно в той же час стежити за диханням дітей і якістю відтвореного звуку.

виховання, співу та хорового диригування СумДПУ ім. A.C. а) поступовий розвиток голосового матеріалу дитини та вокально-виконавської майстерності; б) оволодіння співацькими навичками («вокальною техн ікою ») Засвоєння особливостей співацького дихання і формування автоматизму навичок відбувається шляхом виконання спеціальних вправ, спрямованих на розвиток дихального механізму, фіксує увагу на розвитку основних дихальних рухів - вдиху, затримки дихання, видиху. На початковому етапі важливим є фіксування учнем особливостей роботи дихального апарату під час співу, уміння аналізувати власні дихальні відчуття для того, щоб контролювати голосоутворення.

Провідна роль в музичному вихованні дошкільників належить співу. Навчання співу - один з найсильніших засобів естетичної дії на людину. Спів може безпосередньо виражати глибину людських відчуттів, найяскравіші переживання. Це сприяє ефективнішому засвоєнню основних співочих умінь і навичок. Істотну роль в навчальному процесі грає слово педагога (бесіда, пояснення, вказівка і т. п.). Музика не тільки впливає на відчуття, але і будить думку. У дитячій вокально-хоровій практиці іноді використовуються так звані фонопедичні вправи В Ємельянова, що мають технологічну спрямованість і засновані на критеріях фізіологічної доцільності, енергетичній економічності й акустичній ефективності голосового апарату в співі.

Вокально-хорові навички – це комплекс автоматизованих дій різних часин голосо-дихального апарату, які відбуваються під час співу і підкоряються волі співака, його виконавським бажанням, узгодженого співу в колективі. Починати прищеплювати вокально-хорові навички слід з роз’яснення правильного положення корпусу співака. Співоча постава. У поняття співочої постави входять: навичка правильного тримання корпусу і голови під час співу, а також вміння природно розкривати рот. Співаючи, треба стояти чи сидіти прямо, не витягуючи шиї, не напружуючи її м’язів. Руки краще вільно опустити вниз ( це під ч

Розвиток вокально-хорових навичок. Відпрацювання навичок правильного розподілу дихання за фразами. Вирізняє на слух серед творів музичного мистецтва хорові. Формування навичок елементарного двоголосся. Ознайомлення з різними видами атак звуку. Спів у вокальній позиції, удосконалення вокального звуковедення. Вміє розподіляти увагу між власним виконанням та звучанням іншого голосу. Використовує під час співу різні види атак (тверда та м’яка).

ПЛАН. Методика хорового співу. Розвиток вокально-хорових навичок. Методика проведення співу по нотах. ХОРОВИЙ СПІВ. Хоровий спів — вид музикування, який по праву займає провідне місце в школі. Практично кожна дитина володіє природними голосовими і слуховими даними, які вчитель може з успіхом розвивати. Більшість молодших школярів любить співати, проте не у всіх це виходить достатньо добре. Багато дітей не відчувають різниці між мовою і співом, не тягнуть, а промовляють звук. Ми говоримо про виразний, красивий спів, якщо дитина співає дзвінким, легким, природним звуком, інтонаційний правильно.